Відкрито командний пункт у музеї "Битва за Київ у 1943 році"! 

До 70 річчя визволення Києва

Наближається чергова ювілейна дата в українській, правда ще радянського періоду, історії -70 річчя визволення м. Києва.

Про те як це відбувалось, сучасні історики пишуть приблизно так.

"2 вересня війська фронту визволили Суми, 21 вересня передовими частинами вийшли до Дніпра в районі Переяслава і з ходу почали переправлятися на підручних засобах.

Були використані паркани, порожні діжки, плащ-намети, набиті соломою, рибальські човни тощо. Переправа почалася навпроти села Великий Букрин.

Командування й політоргани заохочували це, керуючись обіцянкою Ставки присвоїти звання Героя Радянського Союзу за форсування Дніпра.

Велику допомогу армії надали місцеві партизани та населення. Але поки надійшли регулярні понтонні частини, десятки тисяч бійців та молодші командирів потонули в Дніпрі під шквальним вогнем ворога з високого правого берега.

Не стало краще, коли на захоплений великою ціною плацдарм стали прибувати танки й артилерія.

В умовах порізаного ярами правого берега дії танків були обмежені, а самі вони ставали легкою здобиччю для артилеристів противника.

Важкі бої тривали тут весь жовтень. Згодом очевидний кричущий прорахунок командування Воронезького фронту (з 20 жовтня перейменованого на 1-й Український фронт) радянські історики війни стали називати невдалим маневром, від якого довелося відмовитись. Вихід було знайдено: не припиняючи бойових дій на цьому напрямку, радянське командування перекинуло основні сили на північ від нещасливого Букрина і, скориставшись вдалою дезінформацією ворога, не менш енергійно заходилося форсувати Десну.

4 жовтня 5-й гвардійський танковий корпус генерал-лейтенанта А. Кравченка почав переправляти танки біля села Літки просто по дну р. Десни.

Це була перша у світовій історії така операція. Звідси почалося форсування Дніпра вище Києва, в районі села Лютіж.

Захопивши цей плацдарм, війська 1-го Українського розвинули успіх.

25 вересня було визволено Бровари. 26 вересня німецькі підрозділи, відходячи за Дніпро, спалили робітниче селище на Трухановому острові та Передмостову слобідку (нині Гідропарк), щоб знищити будь-яку деревину, придатну для форсування водної перешкоди.

Нацисти зуміли вчасно перейти на правий берег, знищивши всі переправи біля Києва.

Гітлерівське командування вважало, що Червона армія не зможе швидко подолати Дніпро, і тому готувалось до тривалої оборони "Східного валу".

Щоб не мати клопоту з міським населенням – киянами, які, в очікуванні визволення, могли б вдатися до партизанських дій, особливо небезпечних для окупантів в умовах міста, – німці 26 вересня оголосили "бойову зону", яка простягалася на 3 кілометри на захід від Дніпра.

На цьому терені заборонялося перебування цивільного населення під загрозою розстрілу. Межа "забороненої зони" проходила по вулицях Саксаганського, Дмитрівській.

Потім киян виганяли й з околиць, а в перших числах жовтня почали вивозити залізницею – кого до приміських селищ і сіл, а кого й далі.

Водночас окупанти спішно евакуювали свої установи, вивозили матеріальні та культурні цінності, награбовані в Києві.

Тим часом радянські війська накопичували сили на захоплених плацдармах для рішучого наступу на Київ.

Головний удар по ворогу було завдано з Лютізького лацдарму. 4 листопада, з настанням темряви через Пуща-Водицький ліс рушили танки з ввімкненими фарами та сиренами, на ходу ведучи інтенсивний вогонь з гармат і кулеметів.

Приголомшений ворог безладно кидав позиції, і на ранок 5 листопада радянські війська оволоділи Святошиним.

Німці, намагаючись уникнути оточення, тікали на захід та південний захід. Радянська штурмова авіація завдавала ударів по скупченнях німецької техніки та військах на цих шляхах. На околицях міста тривали бої з ар'єргардами ворога. Разом з частинами Червоної армії Київ визволяли підрозділи 1-ї Чехословацької окремої бригади під командуванням полковника Людвіка Свободи.

На 4 годину ранку 6 листопада 1943 р. Київ було повністю визволено від нацистських військ.

Визволителі входили в обезлюднілу столицю, не знаючи, що населення було вигнано за межі міста ще понад місяць тому.

Того ж дня Москва салютувала визволителям Києва, і вперше за війну пролунало 24 залпи з 324 гармат.

Завдання командування – визволити столицю України до 26-ї річниці Жовтневої революції – було виконане!

Задля цього, як завжди, "за ціною не постояли": київська наступальна операція 1943 р. коштувала життя 417 тис. воїнів Червоної армії...

Зате 65 військовим з'єднанням і частинам, що найбільше відзначилися у визволенні столиці, було присвоєне почесне найменування Київських".

Але це все уже далека історія.

А у сучасній Україні по ці події пам'ятають на державному рівні лише завдяки діяльності Національного музею-заповіднику "Битва за Київ у 1943 році", який в свою чергу успішно функціонує завдяки майже 30 літній наполегливої праці, його нинішнього директора Вікована Івана Петровича та зібраного ним потягом цих років кваліфікованого колективу музейників.

Ось і сьогодні у Національному музеї-заповіднику "Битва за Київ у 1943 році" відбулася чергова подія присвячена наступній урочистій даті 70 річчя визволення м. Києва.

В цей день відбулось відкриття оновленої експозиції - командного польового пункту військ Червоної армії, які штурмували у листопаді 1943 р. м. Київ, звільняючи Україну від німецьких військ.

Ця реконструкція музейного об'єкту відбулась тільки завдяки допомозі командування залізничних військ України. І тому на урочистості в музеї були зібрані як раз ветерани залізничних військ які мешкають у Києві та області.

В цілому свято у музеї пройшло в теплій і дружній обстановці.

Як далі розвивались події, ви шановні читачі, зможете побачити подивившись наступний фоторепортаж.

Також, рекомендую усім киянам вибрати вільний час та відвідати разом зі своїми дітьми і онуками оновлений Національний музей-заповідник "Битва за Київ у 1943 році" і тим самим вшанувати пам'ять загиблих радянських солдат і офіцерів.

Володимир Бровко

.

Директор музею Вікован І.П. разом зі своїми надійними помічниками, з числа ветеранів ВВВ.